Name: Zaporozhets za Dunayem
Start: 2023-02-17T00:00:00.000Z
End: 2023-06-11T00:00:00.000Z
Location: National Opera of Ukraine

Organization

Reżyseria

Anatoliy Solovyanenko

Dyrygent

Mykola Diadiura

German Makarenko

Scenografia

Maria Levytskaya

Przygotowanie chóru

Oleksandr Tarasenko

Śpiewak

Sergii Magera

Ivan Karas

Bogdan Taras

Sopran

Ksenia Bakhritdinova

Oksana

Tetyana Ganina

Tamara Kalinkina

Tenor

Andriy Romanenko

Andriy

Vladimir Dmitruk

Dmytro Kuzmin

Baryton

Alexander Boyko

Sultan

Igor Mokrenko

Mezzosopran

Svitlana Godlevska

Odarka

Maria Berezovska

Natalia Nikolaishin

Ruslan Tanskyi

Selikh-Aha

Sergii Kovnir

Ibrahim-Ali (Imam)

Dmitro Ageev

Vladimir Tishkov

Milko Milev

Denis Krutko

Taras Shtonda

Dmytro Ivanchenko

National Opera of Ukraine

Others

Choir of National opera ukraine

Orchestra

Ukraine National Opera Orchestra

ukraiński

Zaporozhets za Dunayem -  (Kozacy za Dunajem)

Kijów

Ukraina

Zaporozhets za Dunayem Gulak-Artemovsky

Public

Private

Kozacy za Dunajem

Approved

Accordionist

Instrumentalista

Archlutenist

Baroque Flutist

Baroque Oboist

Baroque Trumpetist

Bassist

Bassoonist

Cellist

Clarinetist

Contrabassist

Cornettist

Flutist

Guitarist

Harper

Harpsichordist

Hornist

Lutenist

Mandoline Player

Musette de cour Player

Oboist

Organist

Percussionist

Pianist

Recorder Player

Saxophonist

Tenor Violinist

Timpani

Trombonist

Trumpeter

Tuba Player

Vibraphonist

Viola Pomposa Player

Viola da Gambist

Viola d’amore Player

Violinist

Violino Piccolo Player

Violist

Aktor

Broadcasting

Chefdirigent Musiktheater

Choreografia

Chorus Director

Chór

Dramaturgia

Extra

Fryzjer

Illustrator

Kompozytor / -ka

Korepetytor /- ka

Kostiumy

Libretto

Makijaż

Orchestra Operations

Orkiestra

Other

Photographer

Poet

Produkcja wykonawcza

Realizacja dźwięku

Reżyseria światła

Stage Manager

Taniec

Teacher

Tłumaczenie

Vocal coach

Wideo

Wig & Makeup Designer

Writer

Writing and performance

Kontralt

Bas - baryton

Kontratenor

Alto

Continuo

Głos dziecięcy

Silent

Spoken

S. Hulak-Artemovskyi. Zaporozhian Beyond the Danube. Song of Odarka
Odarka - Maria Berezovska

S. Hulak-Artemovskyi. Zaporozhian Beyond the Danube. Song of Odarka

I'm waiting for you, blackbeard,

Let's go, dear, to our native land ...

The words of the touching duo of Andriy and Oksana from SS Gulak-Artemovsky's opera "Zaporozhets on the Danube" still excite people. In our imagination there are times when, at the behest of Queen Catherine II, the Zaporozhian Sich was destroyed, and the Cossacks, in order to avoid the king's mercy to be enslaved, went to the "receptions" of the Turks, settled on the Danube for many years ...

But before this tragic event in the history of the Ukrainian people, there were years of victorious Cossack glory. The name "Cossack" is of Tatar origin and means free warrior, horseman. Under what circumstances did the Cossacks appear?

Turkey, or as it was then called, the Ottoman Porte, became in the XV-XVI centuries the largest and most powerful state not only in the East but also in the world. Turkish sultans conquered more than 30 states, spreading their power over vast areas. Their possessions in the west reached the Strait of Gibraltar, and in the east bordered on Persia. In the south, they conquered almost all Arab countries. Turkish fortifications appeared on the western and northern shores of the Black Sea, and the entire Crimean coast was "bristled" with fortresses. Attacks by Tatar and Turkish feudal lords became a terrible disaster for the Slavic peoples, including Ukraine. The south and east of Ukraine were defenseless against attacks by Tatar and Turkish invaders. Everyday danger made me think about defense. Therefore, the Cossacks put in the most convenient places for defense small fortifications-towns or Sich. They were called cuttings because they were made from chopped (cut) logs. One of such sichs was probably on Khortytsia. Somewhere in the middle of the 16th century, individual Sichs united around one threshold, the main Sich. Thus arose the famous Zaporozhian Sich - the center and at the same time the organization of the Free Cossacks on the Dnieper rapids.

About 400 kilometers from Kaniv, the Dnieper turned sharply to the southwest. The mighty current of the river ran into a high stone ridge - the famous Dnieper rapids, behind which began the region, which was later called Zaporozhye, where the Ukrainian knights went.

The Cossacks waged a heroic struggle against the Tatar and Turkish invasions, often getting enemies in their lairs, equipping campaigns by land and sea to the Crimea and Turkey, waged an irreconcilable struggle with the Polish nobility, who for centuries tried to subdue the Ukrainian people.

It is necessary to recall the circumstance that became the main reason for the liquidation of the Zaporozhian Sich.

The peasant war led by the Don Cossack Omelyan Pugachev found a response and support in Ukraine, particularly in Zaporozhye. In the late summer of 1774, the tsarist government managed to drown in the blood of the uprising. Catherine II was horrified by the mass demonstrations of peasants and looked anxiously at the Zaporozhian Cossacks, who for more than two centuries actively resisted the enslavement of Ukrainian peasants. A convenient political moment for the destruction of the Zaporozhian Sich was for the Empress the end of the war with Turkey. General Tekeli was ordered to suddenly occupy Sich and disperse the Zaporozhian Cossacks. At the end of May 1775 the tsarist army treacherously entered Zaporozhye. Escaping the massacre and further enslavement, many Cossacks fled to Belgorod, where they sent a deputation to the Turkish sultan with a request to allow the establishment of a Cossack settlement on the Danube. This is how the Transdanubian Sich appeared, which lasted for more than 50 years (1775-1828) in Dobrogea (now it is the territory of Romania).

The Cossacks did not submit to free will, but under the rule of the Turkish Porte. The Sultan agreed to the Cossack liberties to have in his service soldiers of European glory, and set a condition for the newcomers - at his first request to supply one thousand Cossack troops.

Transdanubian Sich, being in foreign lands, adhered to their age-old customs. However, the Turks did not trust their "receivers" very much, they did not allow them to hold cavalry and artillery. As on the Zaporozhian side, the Transdanubian Sich consisted of huts. In the palanquin - a more extensive hut - housed a basket and military office. The huts had the same names as on Khortytsia.

The Transdanubian Sich did not lose ties with its native land, was constantly replenished with refugees from Ukraine, and preserved ancient customs. But in the late 20s of the XIX century. intolerable conditions have developed for the Transdanubians. An uprising against Turkish oppression became widespread on the Balkan Peninsula. The Turks also sent Transdanubian Cossacks against the Serbs and Greeks. But did the Cossacks fight against fellow Christians? And when the Russo-Turkish War (1828 - 1829) began, the Ottoman government decided to deport the Transdanubians to Egypt. Learning of this intention, Koshov Joseph Gladky decided to cross the Danube and settle again in Ukrainian lands.

On May 18, 1828, Koshov, together with 500 Transdanubians, took with them the Sich shrine - the church altar, Cossack charters, and went out to sea in boats. At the front was Emperor Nicholas I, who, given the popularity of the Sich in Ukraine, graciously received Joseph Gladky and twelve chicken chieftains. The Danube Cossack Regiment was created, which in 1831 was stationed near the Sea of ​​Azov, between Berdyansk and Mariupol. Almost the entire local population was Ukrainian. The Azov Cossack army, whose commanding ataman was Joseph Gladky until 1853, guarded the Azov coast. During the Crimean War of 1853-1856, when the enemies intended to land in Mariupol, the Azov Cossacks defended the borders of the then Russian Empire with dignity.

However, the Azov Cossack army did not last long. In 1865 a royal decree was issued to relocate him to the Kuban. The Kuban Cossacks, although wearing Circassians with gazirs (sewn-on patrons), Kuban hats, spoke Ukrainian, sang old Zaporozhian songs and honored the memory of their grandfathers and fathers.

While in Ukraine in 1843, the outstanding Ukrainian singer, soloist of the Imperial Mariinsky Theater SS Gulak-Artemovsky had the opportunity to meet living prototypes of Andrew and Oksana, Karas and Odarka. Fascinated by the history of the Ukrainian Cossacks, their difficult fate in exile, he wrote the opera "Zaporozhets on the Danube" (1861 - 1862), which became the pinnacle of the composer's work.

SS Gulak-Artemovsky (1813-1873) was an extremely gifted and talented man, who was admired by the most demanding fans of vocal art not only in St. Petersburg and Moscow, but also in Italy, where he received professional opera training. A native of an ancient priestly family from Cherkasy region, he had a beautiful baritone singing in bishops' choirs, and then for more than 25 years on the stages of the Imperial Opera House, performing more than 50 parts, including Ruslan (Ruslan and Lyudmila M. Glinka), Mazetto Juan "by WA Mozart), Antonio, Enrico (" Linda di Chamonix "," Lucia di Lammermoor "by G. Donizetti), the main parts in the operas of O. Verstovsky, O. Dargomyzhsky, A. Rubinstein, oratorios by G. Berlioz, G. Rossini. His concerts, which consisted mainly of Ukrainian folk songs, became events in the artistic life of St. Petersburg and Moscow. M. Glinka, T. Shevchenko, K. Bryulov, V. Zhukovsky and others were fond of singing. In 1851 S. Gulak-Artemovsky made his debut as a composer. He owns music for the dramatic action "Pictures of Steppe Life", vocal and choreographic divertissement "Ukrainian Wedding", comedy-vaudeville "Night of Ivan Kupala", several romances and songs, including "Standing sycamore over the water", dedicated to T.G. Shevchenko.

The premiere of "Zaporozhets on the Danube" took place on April 14, 1863 on the stage of the Mariinsky Theater. SS Gulak-Artemovsky was the first director of the opera and performer of the Karas party. A year later, on October 6, 1864, the play took place at the Bolshoi Theater in Moscow. The performance was a great success, thanks to its bright melody, full of folk intonations.

After the Ems circular banning the publication of books in Ukrainian, the opera Zaporozhets on the Danube, although stage genres were not banned, was removed from the list of those allowed to be shown by censors. Catherine II's orders always and always destroyed everything that concerned the Zaporozhian Cossacks. And only 19 years later - on June 11, 1884 - the opera was staged again in Rostov-on-Don by the troupe of Mikhail Staritsky. The luminaries of the Ukrainian stage Marko Kropyvnytsky, Maria Zankovetska, Maria Sadovska-Barilotti took part in the performance.

On the stage of the National Opera of Ukraine "Zaporozhets on the Danube" was first performed in December 1934. For more than eighty years of history of the opera on the Kyiv stage, almost all leading singers of Ukraine sang in it - M. Donets, I. Patorzhynsky, E. Tsenov, M. Romensky, M. Chastiy, A. Kikot, V. Hrytsiuk, M. Shopsha. (Carp), M. Litvinenko-Wolgemut, O. Petrusenko, O. Zhila, V. Lyubimova, V. Bagatska (Odarka), M. Sokil, Z. Gaidai, N. Zakharchenko, M. Bem, O. Stanislavova, G Sholina, T. Ponomarenko, K. Radchenko, Z. Khrystych, E. Kolesnyk, G. Tsypola, L. Zabilyasta (Oksana), M. Grishko, K. Laptev, M. Shostak, S. Kozak, M. Shevchenko, Yu. Gulyaev, Zagrebelny, A. Mokrenko, D. Hnatyuk (Sultan), Yu. Kiporenko-Domansky, V. Boryshchenko, V. Kozeratsky, P. Bilinnyk, V. Timokhin, V. Tretyak, A. Solovyanenko, S Fitsich (Andrew).

The new production of the opera "Zaporozhets over the Danube" on the stage of the National Opera of Ukraine is in new musical and stage editions, but retains the traditional values ​​of this immortal work, focuses on the best creative palettes of S. Gulak-Artemovsky.

English

ДО ІСТОРІЇ ОПЕРИ "ЗАПОРОЖЕЦЬ ЗА ДУНАЄМ"

СЕМЕНА ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО

 

Жду тебе я, чорнобрива,

Підем, серце, в рідний край ...

Слова зворушливого дуету Андрія і Оксани з опери С. С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» і зараз хвилюють людей. В нашій уяві постають часи, коли за велінням цариці Катерини ІІ було зруйновано Запорозьку Січ, і козаки, щоб уникнути царської милості бути закріпаченими, подалися у «прийми» до турків, на довгі роки осіли за Дунаєм...

Але до цієї, трагічної в історії українського народу події, були роки звитяжної козацької слави. Назва «козак» татарського походження і означає вільний воїн, вершник. За яких обставин з’явилось козацтво?

Туреччина, або, як ії тоді називали, Османська Порта, перетворилася в XV-XVI століттях на найбільшу і наймогутнішу державу не тільки на Сході, але й у світі. Турецькі султани завоювали понад 30 держав, поширивши свою владу на величезні простори. Їхні володіння на заході доходили до Гібралтарської протоки, а на сході межували з Персією. На півдні вони підкорили майже всі арабські країни. Турецькі укріплення з’явилися на західному і північному узбережжях Чорного моря, фортецями «ощетинилося» усе Кримське узбережжя. Напади татарських і турецьких феодалів стали страшним лихом для слов’янських народів, зокрема українського. Південь і схід України були беззахисні перед нападами татарських і турецьких загарбників. Повсякденна небезпека примушувала думати про оборону. Тому козаки ставили у найзручніших для оборони місцях невеликі укріплення-городки або січі. Січами вони називались через те, що їх робили з рублених (січених) колод. Одна з таких січей, імовірно, була й на Хортиці. Десь у середині XVI століття окремі січі за порогами об’єдналися навколо однієї, головної січі. Так виникла знаменита Запорозька Січ — осередок і одночасно організація вільного козацтва за дніпровськими порогами.

Приблизно за 400 кілометрів від Канева Дніпро круто повертав на південний захід. Могутня течія ріки натикалася на високе кам’яне пасмо — знамениті дніпровські пороги, за якими починався край, котрий згодом назвали Запорожжям, куди й прямували українські лицарі.

Козацтво вело героїчну боротьбу з татарськими й турецькими зайдами, часто діставало ворогів у самому їхньому лігві, споряджуючи суходолом і морем походи на Крим та Туреччину, вело непримириму боротьбу з польською шляхтою, котра протягом століть намагалася підкорити український народ.

Необхідно нагадати обставину, яка стала найголовнішою причиною ліквідації Запорозької Січі.

Селянська війна під проводом донського козака Омеляна Пугачова знайшла відгук і підтримку в Україні, зокрема на Запорожжі. Наприкінці літа 1774 року царському уряду вдалося потопити в крові повстання. Катерина ІІ була нажахана масовими виступами селян і з тривогою споглядала на запорозьких козаків, які понад два століття чинили активний опір закріпаченню українських селян. Зручним політичним моментом знищення Запорозької Січі стало для імператриці закінчення війни з Туреччиною. Генералу Текелію було наказано несподівано зайняти Січ і розігнати запорозьке козацтво. Наприкінці травня 1775 року царське військо віроломно вступило на Запорожжя. Рятуючись від розправи і подальшого закріпачення, багато козаків утекли до Білгорода, звідки відправили депутацію до турецького султана з проханням дозволити заснувати за Дунаєм козацьке поселення. Так з’явилась Задунайська Січ, яка проіснувала понад 50 років (1775-1828) в Добруджі (тепер це територія Румунії).

Не на вільну волю подалося козацтво, а під владу турецької Порти, не у єдинокровців довелося шукати захисту, а серед людей іншої віри. Султан погодився з козацькими вольностями, щоб мати на своїй службі вояків європейської слави, і виставив прибульцям умову — на першу його вимогу поставляти одну тисячу козацького війська.

Задунайські січовики, перебуваючи на чужих землях, трималися своїх віковічних звичаїв. Однак турки не дуже довіряли своїм «приймакам», не дозволяли їм утримувати кінноту і артилерію. Як і на запорозькій стороні, Задунайська Січ, складалася з куренів. У паланці — більш широко розбудованому курені — розміщалися кошовий і військова канцелярія. Курені носили ті ж назви, що й на Хортиці.

Задунайська Січ не втрачала зв’язків з рідним краєм, постійно поповнювалася втікачами з України, зберігала прадавні звичаї. Та наприкінці 20-х років XIX ст. для задунайців склалися нестерпні умови. На Балканському півострові набуло широкого розмаху повстання проти турецького гноблення. Проти сербів і греків турки посилали й задунайських козаків. Та хіба водилося козакам битися проти одновірців-християн? А коли розпочалась російсько-турецька війна (1828 – 1829 років), османський уряд надумав департувати задунайців до Єгипту. Дізнавшись про цей намір, кошовий Йосип Гладкий вирішив перейти Дунай і знов оселитися на українських землях.

18 травня 1828 року кошовий, разом з 500 задунайцями, забрали з собою святині Січі — церковний вівтар, козацькі грамоти, і вийшли на човнах у море. На фронті саме перебував імператор Микола І, котрий, зважаючи на популярність січовиків в Україні, милостиво прийняв Йосипа Гладкого і дванадцять курінних отаманів. Було створено Дунайський козацький полк, який у 1831 році розмістився біля Азовського моря, між Бердянськом і Маріуполем. Майже все тамтешнє населення було українським. Азовське козацьке військо, наказним отаманом якого аж до 1853 року був Йосип Гладкий, здійснювало охорону Азовського морського узбережжя. Під час Кримської війни 1853 -1856 рр., коли вороги мали намір висадити десант в Маріуполі, азовські козаки гідно захистили кордони тогочасної Російської імперії.

Однак недовго проіснувало Азовське козацьке військо. 1865 року був оголошений царський указ про його переселення на Кубані. Кубанські козаки, хоча й носили черкески із газирями (нашивними патронами), шапки-кубанки, але говорили українською, співали старих запорозьких пісень та шанували пам'ять про своїх дідів та батьків.

Перебуваючи у 1843 році в Україні, видатний український співак, соліст імператорського Маріїнського театру С. С. Гулак-Артемовський мав нагоду зустрітися з живими прототипами Андрія і Оксани, Карася і Одарки. Захоплюючись історією українських козаків, їх нелегкою долею у вигнанні, написав оперу «Запорожець за Дунаєм» (1861 – 1862), яка стала вершиною творчості композитора.

С. С. Гулак-Артемовський (1813-1873) був надзвичайно обдарованою та талановитою людиною, яким захоплювалися найвимогливіші шанувальники вокального мистецтва не тільки Петербурга і Москви, але й в Італії, де він здобув професійну оперну підготовку. Виходець із прадавньої священицької родини з Черкащини, він володів прекрасним баритоном співав в архієрейських хорах, а потім понад 25 років на сценах імператорських оперних театрів, виконавши понад 50 партій, серед яких Руслан («Руслан і Людмила М. Глинки), Мазетто («Дон Жуан» В.-А. Моцарта), Антоніо, Енріко («Лінда ді Шамуні», Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), головні партії в операх О. Верстовського, О. Даргомижського, А. Рубінштейна, ораторіях Г. Берліоза, Дж. Россіні. Його концерти, які складалися переважно з українських народних пісень, ставали  подіями мистецького життя Петербурга та Москви. Співом захоплювалися М. Глинка, Т. Шевченко, К. Брюлов,  В. Жуковський та інші. У 1851 році С. Гулак-Артемовський дебютував як композитор. Йому належить музика до драматичного дійства «Картини степового життя», вокально-хореографічний дивертисмент «Українське весілля», комедія-водевіль «Ніч на Івана Купала», кілька романсів та пісень, серед яких «Стоїть явір над водою», присвячений Т.Г. Шевченку.

Прем’єра «Запорожця за Дунаєм» відбулася 14 квітня 1863 року на сцені Маріїнського театру. С. С. Гулак-Артемовський був першим постановником опери і виконавцем партії Карася. Через рік, 6 жовтня 1864 р. вистава пройшла у Великому театрі у Москві. Вистава мала величезний успіх, завдяки своїй яскравійм мелодійності, сповненій народнопісенних інтонацій.

Після Емського циркуляру про заборону видання книг українською мовою оперу «Запорожець за Дунаєм», хоч сценічні жанри і не входили до переліку заборонених, цензура виключила із списку таких, що дозволяються до показу. Діяли й розпорядження Катерини ІІ завжди і повсякчас нищити все, що стосувалося запорізького козацтва. І лише через 19 років — 11 червня 1884 р. — оперу знову було поставлено в Ростові-на-Дону трупою Михайла Старицького. У виставі брали участь корифеї української сцени Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті.

На сцені Національної опери України «Запорожець за Дунаєм» вперше прозвучав у грудні 1934 року. За більш ніж вісімдесятирічну історію існування опери на київській сцені в ній співали майже всі провідні співаки України — М. Донець, І. Паторжинський, Є. Ценьов, М. Роменський, М. Частій, А. Кікоть, В. Грицюк, М. Шопша (Карась), М. Литвиненко-Вольгемут, О. Петрусенко, О. Жила, В. Любимова, В. Багацька (Одарка), М. Сокіл,  З. Гайдай, Н. Захарченко, М. Бем, О. Станіславова, Г. Шоліна, Т. Пономаренко, К. Радченко, З. Христич, Є. Колесник, Г. Ципола, Л. Забіляста (Оксана), М. Гришко, К. Лаптєв, М. Шостак, С. Козак, М. Шевченко, Ю. Гуляєв, Загребельний, А. Мокренко, Д. Гнатюк (Султан), Ю. Кипоренко-Доманський, В. Борищенко, В. Козерацький, П. Білинник, В. Тимохін, В. Третяк, А. Солов’яненко, С. Фіцич (Андрій).

Нова постановка опери «Запорожець за Дунаєм» на сцені Національної опери України йде у новій музичній та сценічній редакціях, але зберігає традиційні цінності цього невмирущого твору, акцентує увагу на найкращих творчих виявах музичної палітри С. Гулака-Артемовського.

українська

Kozacy za Dunajem by Gulak-Artemovsky, od (2023/2023), W reżyserii Anatoliy Solovyanenko,, Dyrygent Mykola Diadiura, German Makarenko, National Opera of Ukraine, Kijów, Ukraina

Udział w spektaklu (Obsada & realizacja )

Obsada

Załoga

Ensemble

Program, informacje i streszczenie

Filmy

Zdjęcia

Dalsza lektura

Daty i miejsca występów

Miejsca